RSNPZD.lol

Сатиричний огляд

Тиждень 25

Тиждень почався з Ярославської області, де українські сили уразили нафтовий об’єкт. Російська нафтова інфраструктура знову зіграла роль головного героя, який виходить на сцену лише для того, щоб задиміти. Того ж дня Тульська область отримала удар по хімічному заводу «Азот», важливому для виробництва вибухівки. Назва заводу звучить мирно, майже шкільно, але в російській воєнній економіці навіть таблиця Менделєєва давно мобілізована.

Іркутська область додала авіаційного реалізму: під час тренувального польоту розбився стратегічний бомбардувальник Ту-22М3, екіпаж катапультувався. Стратегічна авіація, яка має демонструвати далеку руку імперії, цього разу продемонструвала ближній контакт із землею. Для російської пропаганди це незручний жанр: літак ще не встиг налякати НАТО, а вже потребує евакуаційної хроніки.

Паралельно міжнародний тиск нарощувався не менш методично. У Євіан-ле-Бені Велика Британія оголосила нові санкції проти російських фінансових мереж, військових постачальників і понад 600 суден тіньового флоту. Тіньовий флот, судячи з темпу санкцій, поступово стає не так флотом, як довгим списком суден, які намагаються вдавати, що їх не видно. G7 домовилася посилити тиск на Росію, зокрема в енергетичному секторі, а також погодила ліцензійне виробництво далекобійних ракет і систем ППО для України. Тобто Росія отримує санкції, а Україна - перспективу більше інструментів, і це саме той баланс, який у Кремлі називають «ескалацією», коли болить їм.

16 червня дрони уразили Московський НПЗ у Капотні. Тут географія особливо приємна: не далекий регіон, не абстрактний тил, а Москва, де дим від промислової війни значно складніше списати на «планові роботи». Санкт-Петербург того ж дня вдруге поспіль скасував щорічний військово-морський парад через загрозу атак БПЛА. Російський флот, який любить демонструвати міць, тепер демонструє обережність у закритому режимі. Вийшов парад невидимості: кораблі є, пафос є, але краще без публіки, неба і зайвих питань.

19 червня Брюссель зафіксував політичну рамку: лідери ЄС погодили заяву про посилення тиску на Росію та ослаблення її воєнної економіки. 20 червня Тюмень отримала удар по Антипінському НПЗ, а на білоруському прикордонні Зеленський висунув вимогу прибрати російські ретрансляційні станції, що допомагають атакам по Україні. Війна дедалі більше виглядає як боротьба не лише з ракетами, а й з усією технічною інфраструктурою, яка допомагає їм летіти.

Фінал тижня підсумував усе дуже побутово: після серії ударів по НПЗ у Росії поширився дефіцит пального, повідомлялося про обмеження продажу у десятках регіонів. Імперія може скільки завгодно говорити про історичну місію, але коли бензин починають відпускати з обмеженнями, місія раптом стає дуже приземленою. W25 був тижнем, коли російська воєнна машина отримувала удари по паливу, хімії, авіації, морському пафосу і фінансових маршрутах. Набір вийшов майже комплексний: горить те, що живить війну, падає те, що мало лякати, і санкції дістають те, що намагалося пливти в тіні.